Немовлята — це унікальні істоти, які від самого народження дивують нас своїми прихованими можливостями. Однією з ключових здібностей немовлят є їхнє вміння наслідувати, яке лежить в основі формування їхнього «Я», стосунків з оточуючими та освоєння світу. Хоча наслідування часто сприймається як щось вторинне, дослідження та клінічна практика доводять, що це складний і багаторівневий процес, тісно пов'язаний з емоційним, когнітивним і соціальним розвитком.

Від самого народження немовлята демонструють дивовижну здатність реагувати на вирази облич і рухи оточуючих. Дослідження показують, що навіть новонароджені можуть відтворювати міміку дорослих, наприклад, подобу посмішки, випинання язика або насуплені брови. Це не просто механічне повторення, а форма ранньої взаємодії, завдяки якій встановлюється первинний емоційний зв'язок між немовлям і дорослим.

Наслідування в цьому віці виконує важливу функцію: воно дає змогу немовляті вступити в символічний світ, де воно починає розуміти себе через іншого. Франсуаза Дольто описувала цей процес як «віддзеркалення», завдяки якому немовля вперше усвідомлює своє місце у стосунках і світі.

У міру дорослішання наслідування стає для немовляти основним інструментом навчання. Спочатку воно копіює інтонації голосу, жести та рухи дорослих, а потім починає відтворювати складніші дії. Через цей процес немовля опановує не тільки фізичні, а й соціальні навички, такі як вираження емоцій, підтримання контакту та комунікація з оточенням.

Немовлята не просто імітують те, що бачать. Вони обирають, що наслідувати, що свідчить про початок процесу обробки інформації. Наприклад, вони найчастіше повторюють дії, які викликають емоційний відгук або підтверджуються увагою дорослого. Це свідчить про те, що наслідування пов'язане не тільки з когнітивними механізмами, а й з афективною складовою.

Наслідування у немовлят тісно пов'язане з їхньою здатністю до емпатії. Коли немовля імітує емоції та дії іншої людини, воно ніби «проживає» їх усередині себе. Це формує його розуміння чужих переживань, що стає фундаментом для подальшого розвитку емпатичних здібностей. Таким чином, наслідування не тільки допомагає немовляті адаптуватися до зовнішнього світу, а й вчить його вибудовувати емоційні зв'язки з оточуючими.

Наслідування відіграє центральну роль у становленні суб'єктивності немовляти. Через відтворення дій дорослих дитина не тільки вчиться взаємодіяти зі світом, а й формує своє «Я». Завдяки наслідуванню немовля усвідомлює свої можливості, межі та починає відрізняти себе від іншого. Це фундаментальний етап у формуванні власної автономії.

Дорослі відіграють ключову роль у розвитку здатності немовляти до наслідування. Їхня емоційна залученість, вираз обличчя, жести та мовлення створюють простір, у якому дитина може безпечно експериментувати та вчитися. Важливо розуміти, що наслідування — це не тільки процес навчання, а й спосіб встановлення довірчих стосунків між дорослим і дитиною. Коли дорослий відповідає на спроби немовляти наслідувати, він дає йому відчуття визнання і прийняття, що зміцнює емоційний зв'язок.