Доріс Бретт — австралійка, клінічний психолог, гіпнотерапевт, письменниця. Її перу належать збірка «Оповідання про Енні», поетична збірка «Правда про єдинорогів», книга, присвячена мистецтву хлібопечення в Австралії, а також роман «У пошуках єдинорогів».

Ідея щодо вигадування та розповідання історій про дівчинку на ім'я Енні виникла у Доріс через сильну сором'язливість своєї трирічної доньки Аманти, яка боялася відходити від матері та вступати в контакт з оточуючими. Розуміючи, що Аманті буде дуже складно адаптуватися до нових обставин у дитячому садку, її мати вирішила розповідати доньці історії про маленьку дівчинку на ім'я Енні, яка стикалася з певними складнощами у своїй дитячій життєвій історії. Пізніше ці розповіді були об'єднані в книгу. Збірка складається з одинадцяти історій-оповідей, що відтворюють різноманітні життєві ситуації, через які довелося пройти маленькій Енні.

У дитині закладено прагнення до дослідження світу, щоденних відкриттів, набуття нових здібностей. У передмові до книжки Доріс Бретт пояснює, що набуття і привласнення маленькими дітьми знань і навичок здійснюється за допомогою ігор, уяви, казок і через наслідування.

Авторка наголошує, що, вступаючи в діалог із маленькими дітьми, дуже важливо використовувати зрозумілу й впізнавану ними мову — мову уяви та фантазій. Розповідаючи історії з повсякденного життя Енні, авторка описує різні ситуації, в яких та опиняється, а також пропонує спосіб їхнього подолання. Через ідентифікацію з героїнею та її позитивним досвідом маленьким читачам пропонується наслідувати, повторювати її приклад у своєму власному житті. Це дає їм змогу проживати нові ролі та досліджувати свої кордони. Через ідентифікацію дитина пробує різні моделі поведінки: бути сміливою, рішучою, доброю або винахідливою. Ця гра в образи допомагає формувати особистість і розвивати емпатію.

Протягом багатьох століть усі народи світу розповідають своїм дітям казки. Через казкові оповіді підростаючому поколінню пропонується опис величезного, складного і різноманітного світу, з його законами та особливостями; дається уявлення про такі важливі поняття, як добро, зло, справедливість, правила взаємодії з іншими. Стикаючись із казковим світом, діти отримують уявлення про те, що світ складний і не завжди справедливий. Наприклад, негативні персонажі, такі як мачухи або лиходії, символізують ті аспекти реальності, які дитина вчиться приймати. Це допомагає формувати почуття реальності та готовність стикатися з труднощами.

За допомогою казок діти досліджують свої страхи, бажання та внутрішні конфлікти, знаходять символічні образи для того, що поки що неможливо висловити в словах. Діти знайомляться з такими феноменами, як почуття та емоції. За допомогою казок діти вчаться формувати своє ставлення до хорошого та поганого, здійснювати життєві вибори, долати власні страхи.

Важливий момент, на який вказує Доріс, — під час написання або розповіді історій для дітей необхідно дивитися на світ очима дитини, з позиції дитини, з висоти її зросту, її нехитрих (дикунських / архаїчних) уявлень щодо життя.

Істотна перевага практики розповідання казок, акцентує Доріс Бретт, полягає в особливій атмосфері, яку ця практика створює, зближуючи дітей і батьків, віддаляючи їх від галасу, метушні та проблем сучасного світу, привносячи відчуття спокою, розслаблення та захищеності.

Розповіді про дівчинку на ім'я Енні можуть бути використані батьками, викладачами, психологами, соціальними або медичними працівниками в терапевтичних або педагогічних цілях. Для отримання необхідного ефекту, слід модифікувати образ Енні згідно з особливостями вашої дитини, надавши персонажу відповідних рис, якостей, зовнішніх атрибутів, а також притаманних даній дитині складнощів, актуальних переживань. Запропонуйте дитині історію про якогось вигаданого персонажа — хлопчика чи дівчинку, — який опинився в ситуації, що нагадує ту, з якою зіткнулася ваша дитина на даний момент. Завершення оповіді обов'язково має бути позитивним, тоді воно надихне вашу дитину і допоможе віднайти віру в себе.

Розповідаючи епізод, можна ввести елемент інтерактивності: запропонувати дитині вгадати, як вчинить персонаж, що він скаже в той чи інший момент. Цей спосіб допоможе вам краще пізнати свою дитину, отримати уявлення про її сприйняття ситуації та бажану розв'язку.

Кожен наведений випадок має містити кінцівку, що слугує «мораллю» цієї історії. У кінцівці має бути укладена практична рекомендація — певний метод або прийом, яким дитина зможе скористатися у своїй життєвій ситуації.

Не прагніть ідеалу, дозвольте своїй фантазії розвернутися, отримуйте задоволення, довіртеся слухачам і не бійтеся критики, адже діти — найвдячніші слухачі.