Сучасна психоаналітична практика свідчить про те, що значна кількість суб'єктів починають терапію з почуттям відторгнення дорослішання. Вони сприймають його як щось важке, гнітюче, нецікаве. Цей внутрішній конфлікт між дитячими бажаннями й дорослими обов'язками може стати серйозним бар'єром на шляху до самореалізації людини.

Усередині кожного з нас існує частина, яка сумує за дитячою легкістю і безтурботністю. Це голос, який каже: «Чому я маю заробляти гроші, сплачувати рахунки, вирішувати складні питання? Я хочу повернутися до того часу, коли життя було наповнене простими радощами — розважальним контентом, какао і післяобіднім сном». Ця частина часто протистоїть дорослішанню, саботує будь-які спроби взяти на себе відповідальність.

Одночасно з цим існує інша частина особистості, яка прагне самореалізації та свободи. Вона прагне розкрити свої таланти, знайти своє місце у світі та жити повноцінним життям. Але між цими двома полюсами виникає напруга: дитяча частина боїться складнощів дорослішання, а доросла частина втрачає ресурси на боротьбу з цим внутрішнім опором.

Франсуаза Дольто наголошувала, що дорослішання — це не просто процес прийняття відповідальності. Це перехід до свободи і права обирати. Так, дорослішання несе з собою тягар зобов'язань — рахунки, податки, батьківські та соціальні обов'язки. Але тільки в дорослому стані ми знаходимо справжню свободу: можливість досліджувати світ, реалізовувати свої бажання і будувати своє життя так, як хочеться.

Важливим елементом дорослішання стає відкритість до світу та його спокусам. Це охоплює не лише професійну чи творчу самореалізацію, а й здатність відчувати задоволення, насолоджуватися моментами, експериментувати з життям. Саме ці аспекти роблять дорослішання привабливим, врівноважуючи його складність.

Для того щоб дорослішати, зберігаючи любов до життя, необхідно знайти спосіб примирити конфліктуючі частини особистості. Психоаналіз пропонує розглядати опір дорослішанню не як ворога, а як послання від несвідомого. Це можливість замислитися, чого дійсно хоче ваша дитяча частина, і як можна інтегрувати її потреби в зріле життя. Одночасно доросла частина має отримати підтримку для розкриття своїх потенціалів.

Дорослішання стає повноцінним і надихаючим процесом, коли ми навчаємося сприймати його не як покарання, а як можливість. Можливість жити так, як хочеться, поєднуючи відповідальність з радістю, а зобов'язання — з правом на вибір. Адже саме в цьому і полягає справжня свобода: приймати дорослу реальність з усіма її складнощами, залишаючись відкритим для задоволення, експерименту і любові до життя.