Німецький філософ, засновник феноменології Едмунд Гуссерль стверджував, що час є водночас суб'єктивним, оскільки належить особистості, і об'єктивним, оскільки належить світу.

Суб'єктивність часу проявляється в тому, як особистість переживає й осмислює моменти свого життя — для кожного суб'єкта час може тягнутися або летіти залежно від його переживань і психічного стану. Цей внутрішній аспект часу пов'язаний із «потоком свідомості», який кожен із нас відчуває.

Об'єктивність часу, на думку Гуссерля, корениться в його приналежності до світу, який існує поза суб'єктивним сприйняттям. Незалежно від того, як ми його відчуваємо, час продовжує йти за своїми об'єктивними законами.