Взаємини між матір'ю та дитиною відіграють ключову роль у формуванні психічної структури людини. Психоаналітичні дослідження показують, що брак емоційного зв'язку на ранніх етапах життя може призвести до глибоких порушень психічного апарату дитини. Одним із таких порушень є оператуарне функціонування, концепцію якого розробили представники Паризького інституту психосоматики — П'єр Марті, Мішель Фен, Мішель де М'юзан і Крістіан Давид. Уперше ця теорія була презентована 1962 року і відтоді міцно посіла місце в психоаналізі.

 Що таке оператуарне функціонування?

Оператуарне мислення та функціонування — це стан психіки, за якого емоційне та фантазійне життя сильно ослаблені. Психічний апарат людини в цьому стані працює на мінімальному рівні, що призводить до дефіциту здатності до символізації, фантазування і переробки емоційних переживань. Усе внутрішнє життя такого суб'єкта стає спрощеним, без глибоких внутрішніх переживань і зв'язків. Це мислення називають «маренням без марення», оскільки в ньому стирається сама суть психічної активності — розумовий процес втрачає свою глибину і стає примітивним.

 Причини виникнення оператуарного функціонування

Оператуарне функціонування, на думку представників Паризької школи психосоматики, формується як результат порушених ранніх стосунків між дитиною та матір'ю. В ідеалі мати має регулювати емоційні стани немовляти, поступово передаючи йому управління його власними психічними і тілесними функціями. Якщо цей процес порушується — або через надмірну опіку, або через емоційне відсторонення матері, — у дитини формується слабкий психічний апарат, нездатний справлятися зі збудженням і тривогою.

Коли мати не може адекватно розпізнавати і відповідати на психічні та соматичні потреби дитини, її психіка починає відчувати перевантаження. Це призводить до того, що дитина не може розвивати ментальні образи і фантазії, які допомагають їй заспокоюватися і справлятися з тривожними станами. У результаті психічне життя дитини стає бідним, і вона починає вдаватися до ритмічних, компульсивних дій для самозаспокоєння.

Наслідки ранньої депривації

Немовлята, які зіткнулися з недостатньою емоційною підтримкою, часто розвивають захисні механізми, спрямовані на зниження збудження. Замість здорового емоційного розвитку такі діти можуть проявляти самозаспокійливі форми поведінки, як-от ритмічне хитання, смоктання пальця або навіть самоушкодження, як-от биття головою об стіну. Ці дії замінюють собою фантазматичну діяльність, яка могла б розвинутися за задовільних стосунків із матір'ю.

У більш пізньому віці такі люди можуть шукати екстремальні ситуації, які повторюють первинну травму — вони прагнуть небезпеки, ризикуючи життям у різних екстремальних видах спорту або інших небезпечних заняттях. Ця поведінка стає спробою відновити втрачені емоції та впоратися з внутрішньою порожнечею через сильні фізичні переживання.

 Зв'язок із психосоматичними захворюваннями

Однією з важливих рис оператуарного мислення є зв'язок із психосоматичними захворюваннями. Люди з подібним типом функціонування психіки часто не здатні висловлювати свої емоції, що призводить до накопичення напруги в тілі. Психіка, яка не справляється з опрацюванням емоційних переживань, починає «виражати» їх через тіло, що може призвести до розвитку соматичних симптомів і захворювань.

Психосоматичні суб'єкти страждають на депресії особливого виду — есенціальні депресії. На відміну від класичної депресії, есенціальна депресія характеризується відсутністю виражених симптомів та емоційною порожнечею. Цей стан розвивається паралельно з потягом смерті, коли людина втрачає об'єктні та нарцисичні потяги, а її психічне життя стає невиразним і малопомітним.

Як психоаналіз може допомогти?

Психоаналітична терапія для таких пацієнтів спрямована на відновлення їхньої здатності до емоційного життя і символізації. Психоаналітик допомагає пацієнтові опрацювати ранні травми і відновити втрачені зв'язки між психічними процесами і тілом. Шляхом заглиблення в переживання дитинства, пацієнт може заново віднайти доступ до своїх емоцій і фантазій, що дає змогу зменшити психосоматичні симптоми і повернутися до більш повноцінного життя.