Конфлікти між партнерами — це неминуча частина стосунків, яка, всупереч загальноприйнятій думці, не обов'язково є руйнівною. Психоаналіз розглядає конфлікти як прояв глибинних внутрішніх процесів, здатних не тільки оголити індивідуальні протиріччя, а й створити можливості для особистісного та спільного зростання.

Кожна людина вступає в стосунки з набором несвідомих очікувань, фантазій і травматичних спогадів. Ці несвідомі аспекти формують основу наших уявлень про партнера і самого себе у стосунках. Коли партнери стикаються з конфліктами, це часто пов'язано з тим, що один із них не відповідає несвідомій ролі, відведеній йому іншим. Наприклад, один партнер може несвідомо очікувати турботи і захисту, якого не отримав у дитинстві, а інший — свободи і незалежності, яких він ніколи не відчував у сім'ї.

Такі теоретичні концепти як «перенос» і «контрперенос» допомагають зрозуміти процес, а якому партнери «переносять» свої дитячі конфлікти і стосунки один на одного. Наприклад, дружина може бачити у своєму чоловікові суворого і холодного батька, тоді як чоловік сприймає дружину як матір, яка надмірно опікується. Ці проекції стають ґрунтом для конфліктів, які, здавалося б, не мають стосунку до реальної ситуації. Усвідомлення цих процесів — перший крок до розв'язання конфліктів.

Партнерські конфлікти також пов'язані з питаннями суб’єктності. Злиття, яке часто відбувається на початку стосунків, неминуче призводить до боротьби за автономію. Один із партнерів може відчувати себе «поглинутим» іншим, що викликає опір і спроби відновити своє «Я». Конфлікти стають проявом цього прагнення зберегти свою окремість у стосунках.

Заздрість, образа, ревнощі, страх бути відкинутим або покинутим — ці емоції часто стоять за партнерськими конфліктами. Заздрість може виникнути, якщо один партнер відчуває, що інший отримує більше визнання або успіху. Образа — якщо здається, що зусилля залишаються непоміченими. Психоаналіз розглядає такі емоції не як проблеми, які потрібно придушити, а як важливі сигнали про потреби та рани, що потребують уваги та опрацювання.

Конфлікти не обов'язково руйнують стосунки. Вони можуть стати початком глибокого діалогу, якщо партнери готові досліджувати свої емоції та зрозуміти внутрішні причини того, що відбувається. Завдання психоаналітика — допомогти партнерам побачити за конфліктами їхні приховані мотиви і несвідомі процеси, усвідомити переноси і прийняти один одного в їхній складності та багатошаровості.

Партнерські конфлікти — це не ознака слабкості стосунків, а свідчення того, що вони живі. Важливо не уникати конфліктів, а навчитися розуміти їх, звертаючи увагу на внутрішні динаміки, які вони оголюють. Це складна, але важлива робота, яка може призвести не тільки до зміцнення зв'язків між партнерами, а й до їхнього внутрішнього зростання.