Вільфред Біон, видатний британський психоаналітик, у своїй роботі 1977 року «Цезура» пропонує унікальний підхід до розуміння психоаналітичного процесу, порівнюючи його з мистецтвом. Для Біона єдиним «матеріалом» для вивчення є людський характер, який розкривається через взаємодію аналітика й пацієнта. Цей матеріал, на думку Біона, вимагає не тільки уважного вивчення, а й глибокої поваги до кордонів і свободи пацієнта.

Біон підкреслює, що пацієнт має абсолютне право вільно піти з кабінету, якщо вважатиме це за потрібне. Однак аналітик, обмежений рамками професійної етики та ввічливості, не може цього зробити. Завдання аналітика  — знайти спосіб залучити пацієнта до такого спілкування, яке він зможе витримати і яке дасть змогу розкрити матеріал для дослідження. Це порівняння з мистецтвом ілюструє тонкість і складність психоаналітичної роботи: аналітик не нав'язує свою інтерпретацію, а створює простір, у якому пацієнт може досліджувати себе.

Біон проводить паралелі між роботою психоаналітика та мистецтвом. Як художник вивчає якість полотна, скульптор  — текстуру дерева чи мармуру, а композитор  — звуки, так і аналітик досліджує «текстуру» людського характеру. Однак, на відміну від художника чи композитора, аналітик працює з живим, постійно мінливим матеріалом  — внутрішнім світом людини, сповненим суперечностей, опору та прихованих сенсів.

На думку Біона, аналітик повинен мати здатність сприймати приховані сигнали, внутрішні «звуки» та «образи», які виходять від пацієнта. Ця чутливість вимагає від аналітика великої терпимості до невизначеності та вміння залишатися в стані «незнання», щоб не спотворювати процес своїми очікуваннями або упередженими інтерпретаціями. Біон стверджував, що аналітик стає свого роду інтерпретатором несвідомого, який допомагає пацієнтові інтегрувати свої внутрішні конфлікти і травми в цілісне розуміння себе.

Таким чином, у баченні Вільфреда Біона психоаналіз є мистецтвом дослідження людського характеру, яке вимагає чуйності, поваги та вміння створити простір для вільного самовираження пацієнта. Це взаємодія, де аналітик стає «дзеркалом», що віддзеркалює внутрішній світ пацієнта, а пацієнт, своєю чергою, відкривається цьому процесу, щоб краще зрозуміти себе. Біон підкреслює, що справжній психоаналіз  — це не нав'язування відповідей, а створення умов для глибокої внутрішньої роботи, де свобода пацієнта завжди залишається на першому місці.

Цезура (від лат. caesúra — рубка, розсічення) – постійний словорозділ у вірші:

—     ритмічна пауза у вірші, що розділяє вірш на деяку кількість частин;

—     межа смислових частин картини, позначена композицією або контрастом кольорів, світлотіней