Свято — це не пауза в законі,

а його тонко вивірений жест.

У ці дні заборони слабшають,

немов вузли, які дозволили собі

на мить не триматися.

Люди вдягають маски —

і не для того, щоб сховатися,

а щоб дозволити вийти назовні

тому, що в буднях має мовчати.

Карнавал не звільняє бажання —

він лише дає йому сцену.

Тут не скасовують порядок,

а демонструють,

на чому він тримається.

Тимчасове зміщення ролей,

надмірний сміх,

порушені дистанції —

все це не втеча від структури,

а її визнання.

Закон стає видимим

саме тоді,

коли йому дозволяють бути порушеним

за правилами.

Свято знає свій термін.

Воно не є необмеженим —

воно окреслено.

І тому його кінець

часто зустрічають із полегшенням.

Світ знову збирається,

маски повертаються в ящики,

насолода знову набуває меж,

а бажання — форми.

І, можливо, саме в цьому

сенс свят і карнавалів:

не в тому, щоб зруйнувати порядок,

а в тому, щоб

нагадати,

навіщо він нам потрібний.