Свято — це не пауза в законі, а його тонко вивірений жест.

У ці дні заборони слабшають, немов вузли, які дозволили собі на мить не триматися.

Люди вдягають маски — і не для того, щоб сховатися, а щоб дозволити вийти назовні тому, що в буднях має мовчати.

Карнавал не звільняє бажання — він лише дає йому сцену.

Тут не скасовують порядок, а демонструють, на чому він тримається.

Тимчасове зміщення ролей, надмірний сміх, порушені дистанції — все це не втеча від структури, а її визнання.

Закон стає видимим саме тоді, коли йому дозволяють бути порушеним за правилами.

Свято знає свій термін. Воно не є необмеженим — воно окреслено.

І тому його кінець часто зустрічають із полегшенням.

Світ знову збирається, маски повертаються в ящики, насолода знову набуває меж, а бажання — форми.

І, можливо, саме в цьому сенс свят і карнавалів: не в тому, щоб зруйнувати порядок, а в тому, щоб нагадати, навіщо він нам потрібний.