Що таке психоаналіз? Колись його засновник – Зигмунд Фрейд – дав таке формулювання цього феномену: психоаналіз – це спосіб дослідження психічних процесів; метод лікування неврозів; психологічні концепції, що виникли в результаті вищезазначеного.

Психоаналіз це – прикладний науковий метод. Тобто цей метод застосовується в практичній діяльності. Психоаналіз базується на певному фундаменті, який складається із різних теоретичних концептів. Психоаналіз навчає нас, що кожний суб’єкт на шляху свого становлення проходить певні фази психосексуального розвитку. Стикаючись із зовнішнім світом і організмічними проявами, суб’єкт відчуває напругу і створює свої неповторні способи обходження з нею. Також на шляху свого розвитку психіка суб’єкта створює різноманітні механізми захисту самої себе. Ці механізми поділяються на прості й складні.

Психоаналіз проливає світло на несвідоме людини, скрите від очей внутрішнє життя суб’єкта, джерелом якого виступають дитячі переживання, уявлення та фантазії.

Психоаналітичне лікування – це спосіб подолати психічні складнощі суб’єкта з опорою на його власні внутрішні ресурси. Психоаналіз не застосовує жодних інструментів, таких як гіпноз, медикаменти, додатковий матеріал (тести, карти, проєктивні методики) чи вправи. Психоаналітична робота не фокусується на задачі подолання хворобливих симптомів. Ці феномени використовуються для розуміння тих способів взаємодії зі світом та задоволення потягів, які аналізант (саме так називають суб’єкта в аналізі) створив в ході свого психічного становлення, вписування в навколишню дійсність.

Психоаналітичне лікування – це процес дослідження, отримання уявлень про внутрішній світ аналізанта, пізнання себе, зустріч з невідомим. В процесі цього дослідження відбувається з’ясування феноменів, які складають (чи населяють) внутрішній світ суб’єкта. Відбувається викриття внутрішньопсихічних конфліктів, на обслуговування яких направляється психічний ресурс. Стає зрозумілим, чому ми реагуємо певним чином на якісь ситуації.

Яких результатів можна очікувати від психоаналітичного лікування? Під час процесу терапії суб’єкт набуває здатності жити в контакті з навколишнім середовищем, сприймаючи його без викривлень та ілюзорних уявлень. Суб’єкт вчиться черпати сили та натхнення у проявах зовнішнього світу, заряджатися від постійного взаємообміну з оточенням. Нарешті вдається вибудувати стійкий контакт зі своїм внутрішнім світом: розуміти й знати себе, отримувати відповіді на питання щодо себе, створити задовільні стосунки з іншими. Навчитися ставитися до свого життя інакше, більш креативно, запровадивши елементи ігри та фантазування в своє повсякдення. Здобути цікавість до культурних і соціальних феноменів, таких як мистецтво, релігія, філософія, наука – до загальнолюдської спадщини.

Англійський педіатр і психоаналітик Дональд Вудс Віннікотт говорив так: жити креативно – означає не дозволити системі внутрішнього контролю чи зовнішнім обставинам зруйнувати себе; це свіжий погляд на все і завжди, оціночне ставлення, а не звичайне сприйняття.