Психоаналітичний сеттінг

Скоріш за все, ви неодноразово стикалися з такими термінами, як психоаналітичний (терапевтичний) сеттінг, чи психоаналітична рамка, чи психоаналітичний кадр. Що вони означають? Це – зведення певних правил чи умов, з урахуванням яких здійснюється терапія. Авторство цього поняття належить засновнику психоаналізу З. Фрейду. Складові цього феномену були викладені в роботах автора по техніці психоаналізу. Оскільки більшість пацієнтів засновника психоаналізу становили невротичні суб’єкти, вони приймали умови сеттінгу без особливих конфліктів.

В статті 1904 року «Психоаналітичний метод Фрейда» автор вперше виклав своє бачення нового методу та уявлення про сеттінг: відмова від застосування гіпнотичного впливу, застосування кушетки та вільні асоціації. В більш пізній роботі 1913 року «Про початок лікування» З. Фрейд навів більш детальні рекомендації для аналітиків-практиків: пробний аналіз; діагностика структури пацієнта; етичне питання щодо лікування близьких чи знайомих; частота та тривалість психоаналітичних сеансів; тривалість лікування; гонорар психоаналітика; питання оплати пропущених сесій; кушетка; вільні асоціації.

 Хоча деякі психоаналітичні автори стверджують, що існує загальна для всіх спеціалістів рамка, межі якої можуть бути легко визначені та позначені, наразі ми дійшли висновку, що правила і процедури у різних аналітиків різняться. Відмінності можна пояснити такими моментами, як особливості аналізантів, власні обставини та характерні особливості психоаналітика, різність робочих ситуацій, особливості ідентифікацій спеціалістів зі своїми вчителями та наставниками.

Психоаналітична рамка є однаково необхідною як для терапевта, так і для аналізанта. Її можна поділити на зовнішню (угода між аналітиком та аналізантом щодо частоти сесій, їх тривалістю, порядку оплати, формату сесій та ін.) та внутрішню (теоретичні концепти та установки, якими керується аналітик).

До основних складових сеттінга відносять: (а) правило конфіденційності та недоторканості; (б) часовий аспект; (в) фінансовий аспект (розмір гонорару аналітика, правило оплати пропущених сесій); (г) просторовий аспект; (д) питання доступності аналітика між сесіями.

Окрім формальних і технічних функцій, психоаналітичний кадр містить також символічний вимір – функцію мовлення, контейнерування, перехідний простір. Саме тому психоаналітична рамка сама по собі є цілющою, так само як психоаналітичні інтерпретації,  та психоаналітичними відносинами.