Нерідко люди приходять до психоаналітика із запитом стати «нормальними», позбутися страждань, виправити себе, стати кимось іншим, кимось «правильним». Однак психоаналіз — це не про прагнення до умовної норми. Це глибокий і вдумливий шлях, під час якого суб'єкт вчиться чути, бачити і приймати себе цілком, не відкидаючи жодної своєї частини.

Психіка кожної людини являє собою складну мозаїку. У нас є звичні, зрозумілі та «прийнятні» частини, які ми охоче демонструємо іншим і самим собі. Але поряд із ними існують і такі елементи нашого внутрішнього світу, які здаються дивними, незручними, «божевільними». Саме ці відкинуті, забуті або витіснені аспекти найчастіше стають причиною внутрішньої напруги, тривоги та життєвих труднощів.

Психоаналітичний процес — це особлива подорож, у якій аналітик стає уважним і чуйним супутником. Його завдання — створити умови, щоб пацієнт міг крок за кроком відкривати, впізнавати та привласнювати всі свої частини: ті, що викликають гордість чи задоволення, але також і ті, що лякають, викликають почуття сорому чи провини.

Важливо зрозуміти, що мета аналізу не полягає в тому, щоб суб'єкт став кимось іншим, кимось, хто відповідає абстрактній нормі. Мета в тому, щоб аналізант почав пізнавати себе істинного. Пізнання і прийняття своїх витіснених бажань, страхів, агресивності, фантазій або навіть того, що суб'єкт вважає «своїм божевіллям», стає кроком до внутрішньої свободи.

Зустріч із самим собою — це зустріч із тим, ким суб'єкт насправді є, з усіма протиріччями і різноманіттям його внутрішнього світу. У цьому сенсі психоаналіз допомагає зібрати розрізнені фрагменти психічного світу в єдине ціле, інтегрувати їх у свою історію і, таким чином, перестати вести внутрішню війну.

У процесі аналізу поступово формується здатність прийняти себе повністю. Суб'єкт починає розуміти, що його завдання — не стати ідеальним, а просто стати собою, жити з собою в мирі та злагоді. У цьому примиренні із самим собою і полягає справжня мета психоаналітичного шляху.

Карл Юнг написав: «Людина стає просвітленою не тому, що уявляє собі фігури зі світла, а тому що робить темряву свідомою».