Якщо дитині пощастить мати, наприклад, люблячу бабусю, вчителя, який розуміє, кількох хороших друзів, її досвід спілкування з ними може вберегти її від переконання, що від інших людей можна очікувати тільки поганого.
Але чим більш травматичними є її переживання в сім'ї, тим імовірніше, що в дитини розвинеться не тільки реакція ненависті по відношенню до батьків та інших дітей, а й також недовірливість або злісне ставлення до всіх людей.
Що більше дитину ізолюють, перешкоджаючи набуттю нею власного досвіду, то з більшою ймовірністю розвиток ітиме в цьому напрямку.
І, нарешті, що більше дитина приховує невдоволення своєю сім'єю, наприклад, шляхом підпорядкування настановам батьків, то більшою мірою вона проєктує свою тривожність на зовнішній світ і, таким чином, набуває переконання, що світ загалом є небезпечним та страшним (Карен Хорні)