Значення мовлення в психоаналітичному процесі
В повсякденному житті в будь-якій сфері люди взаємодіють один з одним використовуючи мовлення. Саме за допомогою слів ми можемо донести до іншого свої ідеї, думки, пропозиції, прохання, накази. Не є виключенням і психоаналітична (терапевтична) ситуація: в кабінеті чи у віртуальному просторі (в разі проведення сесії онлайн) аналітик звертається до суб’єкта (аналізанта) вербально, презентуючи себе, розповідаючи про метод, звертаючись із запитаннями. Аналітик (терапевт) пропонує своєму візаві за допомогою слів представити себе, розповісти свою життєву історію, надати уявлення про свій внутрішній світ.
Буде проголошено важливе правило: все, що відбувається всередині Вашого психічного світу необхідно виражати виключно вербально – емоції та відчуття, які виникають в певний момент; думки чи спогади, які з’являються під час сесії; фантазії чи сновидіння, які розглядаються під час психоаналітичної зустрічі.
Психоаналітична ситуація відрізняється від інших напрямків терапії. Аналітик займає певну позицію, надаючи сцену в розпорядження іншого суб’єкта. Саме він (аналізант) є головним автором, режисером-постановником та безпосереднім учасником дійства. Аналітик слухає, спостерігає і намагається зрозуміти, хто із внутрішніх об’єктів аналізанта зараз представлений на сцені, чий / який сценарій розгортається прямо перед очима? Яку роль відіграє той чи інший явлений об’єкт в теперішньому житті аналізанта, який вплив вчиняє на його життєві цілі, рішення, бажання? Які сюжети повторюються в цих психічних п’єсах?
Як правило, аналізанти впевнені, що ними керують зовнішні життєві обставини (чи доля), яким вони мають підкорятися, на які неможливо впливати, які спричиняють страждання. Але якщо уважно дослухатися, можна помітити, що саме певні рішення чи вибори, які аналізант здійснює раз за разом, привели його в цю точку, до цих обставин. Вибір професії, сексуального партнера, способу життя, манери взаємодії з іншими – все це було обумовлено позасвідомими сценаріями, уявленнями, шаблонами, переконаннями. Всі ці феномени є невидимими представниками внутрішнього таємного театру. Всі ці сценарії із часом трансформуються у симптоми та труднощі.
Розшифрувати симптоми, «прочитати» сценарії, ідентифікувати об’єкти-акторів – саме така робота відбувається в психоаналітичному процесі. І ця робота здійснюється за умови наявності мовлення аналізанта під час сесії. Все просто і, в той самий час…