Свято — це санкціонований вихід за межі порядку, який через тимчасову свободу та маски насправді підкреслює необхідність і стійкість закону.

Істинне буття суб’єкта народжується не в ідеальній чистоті чи запереченні власної слабкості, а у прийнятті своєї недосконалості та відмові від ілюзорних масок, що відгороджують нас від реального життя.